Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 60/7 від 1 листопада 2005 року, прийнятій на 42-ій пленарній сесії. Він вшановує пам'ять про жертв геноциду організованого нацистами та їхніми колаборантами, внаслідок якого загинуло за приблизними підрахунками 6 мільйонів євреїв, 200 тис. ромів, 250 тис. ментально та фізично недієздатних осіб і 9 тис. чоловіків-гомосексуалістів.
Резолюція приурочила день вшанування жертв Голокосту до дати звільнення військами 1-го Українського фронту найбільшого нацистського концентраційного табору і табору смерті Аушвіц-Біркенау – 27 січня 1945 року.
У ХХ столітті українські землі стали ареною, де відбулося декілька спалахів масового насильства, під час яких велику кількість людей вбито за різними ознаками: етнічними, релігійними, соціальними чи класовими. Виконавці цих злочинів були різними: нацисти, комуністи, українські інтегральні націоналісти, представники інших груп. Кожна група вбивць знищувала своїх реальних та уявних супротивників заради втілення в життя утопічної мети.
На цьому тлі Голокост вирізняється як особливо жорстокий приклад нелюдського зла. Гітлер та нацисти, разом з прихильниками по всіх Європі визначили євреїв об’єктом для ліквідації і робили все можливе для досягнення своїх смертоносних цілей. Голокост – акт Геноциду, спосіб нищення мав тенденцію поширюватися на інші групи жертв. Мільйони ромів, совєтських військовополонених, поляків, а також людей з особливими потребами були вбиті нацистами.
Тема Голокосту в Україні є однією з найбільш складних. Проте сучасні суспільні виклики, які пов’язані з консолідацією української нації не лише як поліетнічної, а насамперед політичної спільноти, актуалізують необхідність наукових досліджень, які б розкрили причини, перебіг і наслідки конфліктів минулого, відокремили міфи та стереотипи, що склалися у суспільній свідомості, від реальних фактів, об’єктивно проаналізували минуле заради майбутнього суспільного прогресу. У полі зору наукового дискурсу – комплекс проблем, пов’язаних з Голокостом. Суспільна актуальність диктується необхідністю гуманізації міжнаціональних стосунків, консолідації народів України.
Складовою частиною нацистського „нового порядку” в Україні стало тотальне знищення єврейського населення. Реалізація ідеологічного підґрунтя нацизму – доктрини расистського антисемітизму – спричинила, зрештою, істотні диспропорції в етнічному складі населення повоєнної України, втрати нею свого значного інтелектуального, соціокультурного, генетичного потенціалу. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Жертвами Голокосту в Україні стали понад 1,5 млн осіб. Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) – близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного –понад 17 000 жертв.
